Я выбираю быть действительно счастливым.
Всё просто: взял и сделал выбор свой.
Я не хочу под небом выглядеть унылым
И недовольным быть, что, здесь, рождён такой.
Я выбираю радость вместо страха, горя.
У горя ограничен срок в стране земной.
Я не хочу, чтобы с Всевышним постоянно споря,
Я пропустил любовь, что мне дана судьбой.
Я выбираю жизнь и небо вместо ада.
Душа моя ведь не для смерти создана.
Я верю: в небесах, жизнь вечная – награда.
Через Христову кровь подарена она.
Я выбираю благодать и милосердье.
Пусть они будут даром неба для меня.
Я так хочу иметь, Господь, Твоё прощенье;
И, пусть, сияет мне с высот Твоя звезда.
Я выбираю мир, что от Христа приходит.
Он силен, в сердце, все стихии угасить.
Моя молитва к Тебе, Господи, восходит
С надеждой, верой: всё, что выбрал, получить.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 2750 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.